Всім відомо, що Манчестер упродовж багатьох століть виступав промисловим центром Великобританії. Тут базувалося безліч фабрик та промислових підприємств, а також пролягали важливі торгові шляхи. Ця історія про важливий промисловий об’єкт Манчестера, який відіграв ключову роль у його розвитку та становленні – бавовняну фабрику. Далі на manchester1.one.
Важливо розуміти!
Перші бавовняні фабрики у Манчестері були створені в середині 18 століття. Вони являли собою величезні кам’яні будинки, в яких розміщували ткацькі верстати для виробництва бавовни.
Проте механізацію процесу виробництва бавовни на фабриках було впроваджено не відразу. У ранньому 18 столітті на фабриках переважно використовували тваринну силу для приведення в дію обладнання. Також використали енергію водяних млинів. Тому більшість фабрик розміщувалося біля річок та озер.
Революція у виробництві бавовни відбулася наприкінці 18 століття, коли придумали паровий двигун для млинів. Процес механізації дозволив відкривати нові, більші фабрики у містах, зокрема, таких як Манчестер. Так, у 1978 році з’явився млин в Анкоутсі на каналі Рочдейл, та ж бавовняна фабрика.
Історія старої бавовняної фабрики Манчестера
Один з перших парових млинів у Манчестері був побудований в 1978 році на каналі Рочдейл в Анкоутсі. Він був оснащений найновішим та інноваційним на той час – паровим двигуном під назвою “Boulton and Watt”. Також було збудовано шестиповерхову будівлю, в яку були поміщені передові прядильні верстати для виробництва пряжі та сучасні ткацькі верстати для виробництва тканини з бавовни.
Сама будівля бавовняної фабрики була збудована з червоної цегли і мала великі вікна, які забезпечували максимально природне освітлення
Серцем бавовняної фабрики Манчестера виступала прядильна майстерня, де сира бавовна перетворювалася на нитку. Технології того часу, які були присутні на фабриці, в рази прискорювали виробництво виробів з бавовни на ній, ніж її попередники.
Безпека на фабриці
Ні для кого не секрет, що бавовна – це легкозаймиста речовина. Ранні бавовняні фабрики та млини неодноразово припиняли свою роботу через раптові пожежі. Тому, під час будівництва бавовняної фабрики Манчестера були впроваджені передові протипожежні методи, а саме конструкції із чавуну заповнені золою чи піском та покриті кам’яними плитами. Також у будівництві фабрики виключали використання деревини навіть у конструкції даху. Своєю чергою, деревину замінювали на ферми з литого або кованого заліза. Також використовували залізобетонну підлогу.
Слід зазначити, що не всі бавовняні заводи Манчестера були оснащені протипожежними технологіями. Вогнестійкі конструкції були дуже дорогими, тому власники фабрик часто застосовували дешеву сировину – деревину, яку облицьовували штукатуркою чи металом.
Умови праці на фабриці
Безумовно, відкриття бавовняної фабрики в Манчестері з паровим млином наприкінці 18 століття було справжнім технологічним дивом. Але, слід зазначити, що будівництво та виробництво вимагали значних інвестицій, і для швидкої окупності фабрика потребувала дешевої робочої сили.
Зокрема, як дешеву робочу силу застосовували працю дітей! Власники фабрики укладали договори з опікунами на постачання їм дітей із бідних сімей. Їх постачали на фабрику партіями по 50 і більше осіб для подальшого навчання та роботи. Умови життя та й праці були жахливими. Діти віком від 7 років до 21 року отримували лише 2 пенси на день, при 15-годинному робочому графіку. Та й сама робота на фабриці була дуже трудомісткою. Діти працювали в шумних і запорошених умовах.
Але крім цього, робітники фабрики, у тому числі й діти наражали своє здоров’я на небезпеку. Постійна дія бавовняного пилу призводила до стану, який на той час назвали “коричневі легені”. Він був обумовлений проблемою з диханням та хронічним кашлем. Крім того, рівень шуму на фабриках був надто високим, що призводило до погіршення слуху серед робітників.
Умови життя робітників були такими ж жахливими. Більшість заводчан були приїжджими і їм надавали убоге та тісне житло поряд із галасливим заводом. У таких будинках наприкінці 18 століття не було жодних санітарних умов, а в одній маленькій кімнаті могло мешкати кілька сімей.
Злети та падіння фабрики
За багато років кінця 18 століття та початку 19 століття у галузі відбулися чисельні технологічні досягнення. У фабричні процеси постійно впроваджувалися нові технології, що підвищували ефективність виробництва бавовни.
Але справжнього апогею бавовняна фабрика Манчестера досягла аж наприкінці 19 століття. Тоді Манчестер став відомим на весь світ як “Коттонополіс”. Проте, незадовго після цього, бавовняна промисловість у Манчестері занепала, у тому числі й фабрика в Анкоутсі. Занепад був обумовлений зарубіжною конкуренцією, зміною динаміки ринку та механізацією інших галузей міста.
У 21 столітті стара бавовняна фабрика на каналі Рочдейл в Анкоутсі є єдиною бавовняною фабрикою, що збереглася в Манчестері. А у 1988 році вона була визнана архітектурною пам’яткою І ступеня.